Монтаж підрозетників та розпаювальних коробок

Особливу увагу при проведенні ремонту у приватному будинку чи квартирі слід приділяти електромонтажним роботам. Від якості їх виконання багато в чому залежить безперебійне функціонування побутових електричних приладів, а також безпека житла. У цій статті ми розглянемо пристрій розпаювальних коробок та підрозетників, а також технологію монтажу такого електроустаткування.

Що таке підрозетник?

Відповідно до встановлених пожежних нормативів та правил електропроводка може монтуватися відкритим або прихованим способом. У першому випадку використовуються зовнішні вимикачі та розетки. Однак, найчастіше проводку приховують у стіні, і однією з необхідних умов використання цього методу є застосування підрозетників.

Вони є пластиковою коробкою, на стінках якої за допомогою перфорації намічені лючки для проводів. Як правило, подібні пристрої об’єднуються в блоки, що дає можливість встановлювати поруч кілька електроустановних пристроїв. Фіксація таких виробів може здійснюватися як у порожнистій, так і цільній стіні.

Основними параметрами підрозетників є:

Форма – найбільш поширені круглі та квадратні моделі.
Розміри – більшість розеток розраховані на встановлення в коробку, діаметр якої становить 68 мм.
Спосіб фіксації – для закріплення виробу можуть застосовуватися шурупи або розпірні лапки, що встановлюються шляхом гвинтового регулювання.

Конструктивні особливості

На дні підрозетника повинні укладатися петлі запасу одного заземлюючого та двох силових провідників. Це необхідно у разі проведення ремонту, заміни електропроводки та інших електромонтажних операцій. Через недостатню довжину дроту доведеться подовжувати шляхом скручування, паяння або зварювання. Кожен із цих способів може призвести до зміни характеристик струмопровідних компонентів у місцях з’єднання.

Розміщувати петлі на дні підрозетника слід таким чином, щоб відрізки кабелів, захищені від ізоляції, не торкалися. Утворення різких заломів та перегинів вкрай небажане. Рекомендований запас дротів становить 20 см.

Встановлення підрозетника

Монтаж підрозетників при капітальному ремонті у квартирі здійснюється за кілька етапів:

Визначення висоти майбутнього вимикача або розетки.
Створення отворів у стіні за допомогою перфоратора чи дриля.
Поглиблення штраб для вільного проходу кабелю.
Нанесення ґрунтовки, якою може застосовуватися гіпсовий клей або будівельний гіпс.
Встановлення підрозетника в підготовлений отвір.
Замазування щілин, що утворилися, шпателем і видалення залишків суміші.
Вирівнювання та шліфування зовнішніх країв.

Пристрій розпаювальної коробки

Розпаювальні (розподільні) коробки призначені для розміщення та захисту з’єднань електропроводки. Після встановлення розетки до підрозетника до неї потрібно підключити електроживлення. Оскільки проведення окремих кабелів кожному споживачеві недоцільно, найчастіше комутація виконується від магістрального проводу. Даний спосіб є найбільш безпечним та естетично акуратним.

Для забезпечення зручності сервісного обслуговування розпаювальні коробки необхідно встановлювати в легкодоступних місцях. Доступ до кабелів повинен бути безперешкодним та швидким. У вологих приміщеннях (душових та ванних кімнатах) подібні пристрої розміщуються на поверхні зовнішньої, а не внутрішньої стіни.

Технологія монтажу

Установка коробок для розпакування проводиться за наступною схемою:

Створення мережі штрабів, призначених для прокладання кабелів від електроустановлювальних виробів.
Лінії до вимикачів і розеток прокладаються вертикально, а горизонтальні можна розміщувати в нішах, утворених плитами перекриттів або стіною.
Закріплення розпаювальної коробки в підготовленому отворі за допомогою дюбелів або шурупів та її фіксація гіпсом або алебастром (за аналогією з монтажем підрозетників прихованим способом).
Виконує комутацію та з’єднання проводів з використанням клем або шляхом запаювання.
Ізольовані кабелі акуратно укладаються та закриваються, при цьому слід передбачити можливість безперешкодного доступу.